1. Товщина «корисного» шару
Це головний фактор ціни та довговічності.
2–3 мм: Бюджетний варіант. Таку дошку можна шліфувати лише 1 раз.
4–6 мм: Преміальний стандарт. Чим товстіший шар цінного дерева (дуб, ясен), тим дорожча дошка, але її можна циклювати до 4–5 разів.
2. Селекція деревини (Сортність)
Зовнішній вигляд дерева сортують за кількістю сучків та однорідністю кольору:
Селект (Еліт): Найдорожчий сорт. Рівна текстура, відсутність сучків, ідеально підібраний колір.
Натур: Середній ціновий сегмент. Природний малюнок, невеликі сучки, легкі перепади кольору.
Рустик: Найдоступніший. Велика кількість сучків, заболонь (світлі плями), виражена «дикість» дерева.
3. Габарити дошки
Розмір має значення не лише для дизайну, а й для ціни:
Ширина: Чим ширша дошка (наприклад, 180–200 мм), тим вона дорожча. Для виготовлення широких ламелей потрібні стовбури старих, великих дерев, що є рідкістю.
Довжина: «Фіксована» довжина (коли всі дошки в пачці по 2 метри) дорожча за «мікс» довжин (від 40 см до 1.5 м), оскільки при виробництві міксу менше відходів.
4. Конструкція та матеріали основи
Кількість шарів: Буває двошарова (шпон на фанері) та тришарова (дерево-хвойна порода-дерево).
Матеріал основи: Використання високоякісної вологостійкої березової фанери здорожчує виріб порівняно з основою з м'яких хвойних порід.
5. Тип фінішного покриття та обробка
Додаткові ефекти додають до 15–30% до вартості:
Брашування: Вичищання м'яких волокон металевою щіткою для створення рельєфу.
Спеціальні покриття: Масло-віск від відомих брендів (наприклад, Osmo чи Loba) або багатошарові УФ-лаки.
Тонування: Складні кольори (дизайнерські викраси, ефект «старого дерева») дорожчі за звичайний натуральний дуб.